Існує кілька типів відеоспостереження – аналоговий (бюджетний варіант з мінімальним розширенням) та цифровий (відеокамери використовують мережеві протоколи, працюють автономно). Залежно від місця встановлення камери поділяють на:

• Внутрішні. Для стеження усередині приміщення. Камери не потребують додаткового захисту від вологи, перепадів температур та механічних впливів.
• Зовнішні. Для спостереження на вулиці. Виконані з надійних матеріалів з антикорозійним покриттям, стійким до негоди, ультрафіолету, дощів та морозу. Найчастіше такі пристрої забезпечені підсвічуванням та детектором руху.

Відеокамери відрізняються і форм-факторами – мініатюрні плоскі, класичні квадратні або прямокутні, циліндричні, купольні та панорамні для зйомки на 360°, кутові для встановлення у кутку приміщення та створення широкого огляду.

Категоричні не можна встановлювати камери відеоспостереження у душових кімнатах, туалетах, роздягальнях та інших подібних приміщеннях. Не можна також встановлювати камери так, щоб вони стежили за чужими володіннями (земельними ділянками, вікнами будинків).

У місцях приватної власності камери встановлюються лише за згодою власників. У під’їздах – за згодою більшості мешканців.

У громадських місцях заборонено приховане спостереження. Тобто у торгових центрах, школах, офісах тощо, встановлюються лише відкриті камери з обов’язковим письмовим попередженням усіх відвідувачів.